Ната

Біда постукала і у нашу сім’ю. Знаючи проблему, ми жили в цьому жахітті біля 3 років, що це таке знає лише сім’я, яка пережила або переживає – жити поруч з наркоманом, який не визнає, що йому потрібна допомога. Моніторили, збирали інформацію про РЦ, але дитина згоди на реа-білітацію не давала, а дитина доросла, за руку не відведеш.
Коли ситуація зайшла в глухий кут, великі борги, нестерпна ситуація вдома. Скажу чесно дити-на погадилась їхати до реабілітаційного центру під натиском - ми виплачуємо всі борги і ти їдеш на реабілітацію, або ми просто прощаємось назавжди і це вже були не просто слова. Дуже багато читали, чули про центр «Вікторі», але коли спробували самі, хочу сказати багато чого пережили і під час реабілітації, дитина намагалась декілька разів кидати реабілітацію, але завдя-ки професійній роботі співробітників центру, зокрема Наталі, вистояла, залишилась та пройшла курс до кінця. Коли вперше дозволили поспілкуватись з дитиною по телефону, бо спілкування відбувається тільки у визначений час, зізнаюсь - зі мною спілкувалась зовсім інша людина. Центр дав можливість мислити тверезо, усвідомити проблему, шлях рухатись далі. Розумію, що це не простий і тривалий шлях, але дякуючи Богу поштовх дав центр «Вікторі», який залиша-ється підтримкою і надалі, співробітними готові прийти на допомогу і після закінчення курсу реабілітації.
Наша сім’я дуже вдячна співробітникам, керівнику центру «Вікторі» м. Дніпро